Колективна скарга надається на ім’я СПД Буханевич Сергія Олександровича, директора Всеукраїнської правозахисної організації «Знак і якість», через порушення, яких означений вище пан припустився під час прийому на роботу нової команди працівників, а також протягом усього робочого процесу. На посаду відповідального редактора заступив Дмитро Чепур, на посаду журналіста – Аліса Ткаченко, на посаду головного редактора – Тетяна Марінова, на посаду маркетолога і директора відділу збуту - Лінда Олдрич. Зауважу, що нова команда була прийнята на роботу у зв’язку з плануванням друку першого номеру газети «Народний контроль: свобода слова». Порушення полягали в тому, що: 1. Не надавалося офіційне працевлаштування, а також був відсутній будь-який документ, який би регламентував умови праці і виплату заробітної плати. Прохання надати такий документ Сергій Олександрович ігнорував або відповідав на нього негативно. 2. Розмір заробітної плати постійно змінювався: під час прийому на роботу він складав 6000 грн на вакансію директора видавництва та 4000 грн на вакансію відповідального редактора, а по закінченні робочого місяця ці суми зменшились до 4000 грн і 2500 грн співвідносно. Також було змінено умови виплати заробітної плати, це призвело до того, що грошей не отримав жоден з прийнятих на роботу. 3. Під час роботи набраної команди Сергій Олександрович продовжував проводити співбесіди, і наші посади почали дублюватися, витісняючи тих, хто їх зайняв раніше: таким чином, з’явився на посаді відповідального редактора Георгій Раут. Дмитро Чепур в цьому випадку не був попереджений про зміни. 4. Сергій Олександрович проводив незрозумілі кадрові операції: Лінда Олдрич вступила на посаду директора відділу збуту, але наступного дня він наказав, аби вона суміщала дві посади: директор відділу збуту і відділу реклами, а також виконувала функції офіс-менеджера. При цьому рівень заробітної плати залишався незмінним. 5. Сергій Олександрович постійно надавав неправдиву інформація щодо кадрового становища в редакції, а також дій, які були зроблені нашими співпрацівниками. 6. Через численні зміни формату газети, нам доводилось постійно змінювати її наповнення і повністю міняти верстку. Формат газети контролював безпосередньо Сергій Олександрович. Постійні зміни зумовили відтягання моменту здачі номеру, і цим він користувався, аби не видати нам заробітну плату. 7. Оскільки зміст матеріалів також контролював безпосередньо Сергій Олександрович, даючи нові завдання, він примушував нас працювати на вихідних, оскільки перед тим як написати короткий висновок на останню полосу, ми мали провести масштабне журналістське розслідування у суботу-неділю. 8. Умови для роботи були абсолютно непристосованими до реалій журналістської професії: не компенсувались телефонні розмови, проїзд, не надавався транспорт. Оскільки так званий «dead-line» (день здачі номеру до типографії) постійно віддалявся, ми, пропрацювавши повний місяць, поставили питання ребром: або ми отримаємо аванс і будемо надалі виконувати його забаганки, або ми звільняємось. Алісі Ткаченко та Тетяні Олдрич вдалось отримати аванс у розмірі 350 та 300 доларів співвідносно. Але в Ткаченко в залог авансу Сергієм Олександровичем був узятий паспорт і покладений до сейфа. На прохання віддати паспорт, він відмовився, і віддав лише під загрозою втручання міліції. Наступного дня він попросив віддати назад 265 грн з тієї суми, що він надав. При цьому він не надав жодної розписки про фінансові операції. Ми вимушені були звільнитись наступного тижня через неможливість працювати у складних умовах. Останньою краплиною стала активне втручання у справи редакції дружини Сергія Олександровича Буханевич Ліни Вадимівни, яка стала президентом організації «Знак і якість» і шеф-редактором газети «Народний контроль: свобода слова». Вона дозволяла собі зловживати службовим становищем, використовувати нецензурну лексику стосовно підлеглих, а також займатися рукоприкладством, нівелюючи підлеглих як професіоналів та особистостей. Вихід першого номеру залишився на совісті відповідального редактора Георгія Раута та літературного редактора Любові Гаврилівни, яким було наказано залишити наші тексти, але переписати під ними прізвища та імена, а також видалити наші імена з числа редакції взагалі. Вони можуть це підтвердити. Результатом цієї роботи стали наступні події: Сергій Олександрович дзвонив Алісі Ткаченко з погрозами здоров’ю та ділової репутації і потребував повернути йому «борг» розміром у 2500 грн до кінця тижня, тобто до 18 липня 2010 року; а наступний номер газети має вміщати компрометуючі матеріали на всіх членів команди і на Алісу Ткаченко - особисто і за будь-яких умов, - які «не дозволять їм більше знайти жодну роботу в Києві та Україні».